1. (у філософії, логіці) Властивість існувати в певних межах, мати кінець у просторі або часі; протилежність безкінечності, нескінченності.
2. (у математиці) Властивість множини, коли кількість її елементів є обмеженою, тобто існує ціле число, що їх перераховує; обмеженість у кількості.
3. (застаріле або рідковживане) Дія за значенням дієслова «скінчити»; завершення, закінчення чогось.