програ

[proɦrɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (в історії) судовий поєдинок у середньовічній Русі та деяких інших слов’янських народів, один із видів Божого суду, коли справа вирішувалася силою зброї між позивачем і відповідачем або їх представниками.

  2. (переносно) суперечка, сутичка, боротьба, змагання, у якому кожен намагається довести свою правоту або перевагу.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. програ, р. прогри, д. прогрі, з. прогру, о. прогрою, м. прогрі, к. прогро

Більше записів