скавуліти

Тлумачення із “Словника української мови”* СКАВУЛ І ТИ , л ю , л и ш, недок. Те саме , що скавуч а ти . Собака скавуліла коло хати голодним , жалісним голосом ( Коб ., І, 1956, 551); Песик Ложка , що був , як і завше , біля свого Мамая , тихо скавулів од нетерплячки й від голоду (Ільч., Козацьк. роду .., 1958, 248); Завертівся [ Жучок ], почав качатись у пухнастому снігу , скавуліти та все намагався лизнути хлопчика в губи ( Збан ., Сеспель, 1961, 300); За вікнами , як і звечора , бурхотів степовий вітер , скавулів і бився ( Коцюба , Перед грозою , 1958, 97); Стіною чорною іде гроза , Як постріли гарматні , грім гримить , У зворах вітер виє-скавулить ( Павл ., Бистрина , 1959, 231); – Боже мій , боже мій ! Що тепер буде ! – скавуліла Вовчиха (Сміл., Сашко, 1954, 118).