Шизокарність — власна назва філософсько-естетичного поняття, розробленого українським митцем та мислителем Миколою Садовським, що описує специфічний стан творчого світосприйняття, заснований на парадоксальному поєднанні, взаємопроникненні та діалогічному єднанні шизофренічного (розщепленого, хаотичного) та карнавального (святкового, гротескно-тілесного) начал.
Шизокарність — у конкретному втіленні М. Садовського: творчий метод або художня практика, що реалізує однойменне поняття через синтез різнорідних мистецьких форм, мовних кодів та культурних відсилів, створюючи поліфонічні, багатошарові образи, наповнені одночасно трагізмом і гумором, абсурдом і глибинним смислом.