шипучість

[ʃɪput͡ʃistʲ] Іменник

Буква:Ш

Значення

  1. Властивість речовини виділяти гази (здебільшого діоксид вуглецю) з характерним шиплячим звуком, що виникає внаслідок хімічної реакції, наприклад, при розчиненні у воді; здатність шипіти, газуватися.

  2. Переносно: енергійність, запальність, жвавість у характері, поведінці або висловлюваннях людини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. шипучість, р. шипучості, д. шипучості, з. шипучість, о. шипучістю, м. шипучості, к. шипучосте

Більше записів