Древослів

Словник Української Мови

шиплячий

[ʃɪpljɑt͡ʃɪj] Іменник

Буква:Ш

Значення

  1. Який шипить, видає шипіння (про звуки, голос тощо).

  2. У фонетиці: такий, що вимовляється з придихом, з шумом, що нагадує шипіння (про приголосні звуки).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. шиплячий, р. шиплячого, д. шиплячому, з. шиплячий, о. шиплячим, м. шиплячім, к. шиплячий

Більше записів