Значення
-
Видавати різкий, подібний до звуку «ш-ш-ш» або «с-с-с» звук, характерний для розпеченої олії, води, що потрапила на вогонь, або змії.
-
Виражати невдоволення, злість, погрозу тихим, різким голосом, нагадуючичим шипіння.
-
Розмовляти, вимовляти слова з шиплячими звуками (наприклад, «с», «ш», «щ»).
-
Розм. Сильно сварити когось, лаятися.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я шиплю, ти шипиш, він шипить, ми шипимо, ви шипите, вони шиплять
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘шипіти’ означає видавати глухі звуки, схожі на протяжне ‘ш-ш’. Воно походить від праслов’янського дієслова *šipěti, яке, очевидно, є звуконаслідувальним утворенням, що передає шипіння та шелест різного роду. Споріднені слова в інших слов’янських мовах: російське ‘шипеть’, білоруське ‘шыпець’, болгарське ‘шипя’ (шиплю). Також пов’язане зі словами ‘сипіти’ та ‘шпіт’.