шпичка

Тлумачення із “Словника української мови”* ШП И ЧКА , и, ж. і. Загострена паличка . Сонце б’є в шибки . Скло страшенно блищить , ніби на шибки впало четверо сонечок , і ті сонечка ріжуть мені очі , штрикають та колють неначе розпеченими в огні шпичками (Н.- Лев ., VII, 1966, 286); Поряд лежали кам’яні молотки , ножі , костяні шпички і голки ( Кучер , Трудна любов , 1960, 110); * Упорів y. « Ой , горенько мені на світоньку ,- мовляє , – За що мене так доля зневажає ? Тим пельку і живіт дала з ковальський міх , Тим зуби , мов шпички , а нам на глум , на сміх Рот шпилькою неначе простромила !..» (Г.-Арт., Байки .., 1958, 80); Очі Альоші стемніли і стали гострі , як дві шпички (Мик., II, 1957, 178); // Паличка , яку використовують , підсмажуючи на вогнищі сало чи м’ясо . М’які , соковиті частини ведмежої туші почали смажити на шпичках , розклавши огнище ( Бурл ., О. Вересай, 1959, 153); Спинилися [ партизани ] на відпочинок . Весело запалало багаття , зашкварчало на шпичках сало , запарувала у відрах вода ( Збан ., Ліс . красуня , 1955, 32); // Паличка , якою користувалися , коли їли вироби з тіста . Тільки що почали [ голова з понятими ] шпичками штрикати вареники , .. аж уже писар біжить (Кв.-Осн., II, 1956, 264); – . Добрі галушки ,- сказав Шахай, настромивши собі одну на шпичку (Ю. Янов., І, 1958,160). 2. перен. Колюче , уїдливе зауваження , ущипливе слово ; шпилька . Він зовсім одмінявся за подібними розмовами . Але минала яка хвилина , й уже по-старому сипав Микола своїми шпичками всім , кого здибав коло себе (Сміл., Зустрічі .., 1936, 53); // Про людину , що вміє гостро , дошкульно висловлюватися . [ Максим :] Ну й уперта ви ! [Пріся:] 3 вас теж добра шпичка – умієте шпигнуть … ( Вас ., III, 1960, 175). 3. Листок хвойної рослини ; хвоїнка . Вона труснула головою , і марево розвіялося . Заяскріло спереду червоне призахідне небо над шпичками сосен (Ю. Бедзнк, Альма матер, 1964, 22); // У деяких рослин – колючка , шип . Ішла моя мила По ягідочки В зелені гайочки Та й застромила Тернову шпичку В біленьку ніжку (Кост., І, 1967, 50); – Терен забився .. в п’яту ; шпичка .. вломалася при самій шкірі (Фр., IV, 1950, 395); *У порівн. Навіть насмішкувата Медже не казала про нього слів гострих , як шпички держи-дерева ( Тулуб , Людолови , І, 1957, 260); // Стрілка очерету . Пахло залежаним , сіном , кізяковим димом і солодкими , як цукор , очеретяними шпичками , нарваними з човна ( Рудь , Гомін .., 1959, 14). 4. Тверда колючка на тілі деяких тварин ; голка . їжачок-хитрячок Із голок та шпичок Пошив собі піджачок ( Воронько , Коли вирост. крила , 1960, 49). ^ Як ( мов ) на шпичк а х ( сид і ти , сто я ти і т. ін.) – те саме , що Як ( мов ) на шпильк а х сид і ти ( сто я ти і т. ін. ) ( див . шп и лька ) . Доганя, а сама знай кричить , щоб він підождав . Вже ж щоб то Василь та не почув би Марусиного голосу ? Не знаю ! Стоїть як на шпичках і дожида (Кв.-Осн., Її , 1956, 48).