Значення
-
Тонкий гострий металевий стрижень із головкою на одному кінці, призначений для приколювання, скріплення або прикрашання волосся, одягу, капелюхів тощо.
-
Архітектурний елемент у вигляді високого, загостреного до вершини стовпа або вежі, який часто завершує готичні споруди (собори, ратуші) або використовується як декоративне завершення.
-
Різновид взуття на дуже високому, тонкому каблуці.
-
У розмовній мові — уважне, часто критичне спостереження за кимось; пильний нагляд.
-
У техніці — тонкий штифт, стрижень або шпонка для кріплення деталей.
-
У переносному значенні — тонка, уїдлива, іронічна заувага, глузливе слово.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шпилька, р. шпильки, д. шпильці, з. шпильку, о. шпилькою, м. шпильці, к. шпилько