шепітний
[ʃɛpitnɪj] Прикметник
Буква:Ш
Значення
-
Прикметник, що означає: властивий шепоту, характерний для нього; такий, що нагадує шепіт за тихістю звучання.
-
Уживається у складі власних назв, зокрема поетичних збірок, для позначення ліричного, інтимного тону творів (наприклад, “Шепітний барвінок”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шепітний, р. шепітного, д. шепітному, з. шепітного, о. шепітним, м. шепітнім