1. Прикметник, що означає: властивий шепоту, характерний для нього; такий, що нагадує шепіт за тихістю звучання.
2. Уживається у складі власних назв, зокрема поетичних збірок, для позначення ліричного, інтимного тону творів (наприклад, “Шепітний барвінок”).