Значення
-
Дуже тихе мовлення, при якому звуки утворюються без участі голосових зв’язок, лише за допомогою видихуваного повітря; тиха, ледве чутна розмова.
-
Тихі, ледве відчутні звуки, що нагадують таке мовлення (наприклад, про шепіт листя, води).
-
Перен. потаємне, нишком передане повідомлення, чутка, плітка.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шепіт, р. шепоту, д. шепотові, з. шепіт, о. шепотом, м. шепоті, к. шепоте