Значення
-
Говорити дуже тихо, ледве чутно, без участі голосових зв’язок, часто наблизивши вуста до вуха співрозмовника.
-
Тихо говорити, обмірковуючи щось самому з собою або звертаючись до когось, не прагнучи бути почутим іншими.
-
Переносно: легким шумом, ледве чутним звуком нагадувати тиху мову (про листя, струмок, вітер тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я шепочу, ти шепочеш, він шепоче, ми шепочемо, ви шепочете, вони шепочуть