1. Розмовляти дуже тихо, наблизившись обличчям до співрозмовника, щоб не чули інші; говорити пошепки.
2. Перен. Тихо, ледве чутно говорити, дзвеніти (про природні явища, звуки).
шептатися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови