Словник Української Мови
Буква
1. (істор.) Українська срібна монета, карбована за гетьмана Івана Мазепи у 1706–1708 роках, яка за вагою та пробою металу відповідала польському злотовому (злотику) та містила зображення гербів Київського воєводства і Гетьманщини.
2. (перен., книжн.) Щось справжнє, непідробне, цінне; символ автентичності та високої якості.
А в грубі жар-жар, аж любо оком зглянути: то сам вугіль щирозлотий міниться, вишкиряється, моргає, як кролик вусами; то синій полумінь червонястий біга, хлипа, никає по грубці; то підскочить, то присяде, то знов вигулькне, й знов нема — точка в точку, як дитина в траві, лиш не чути «куку». А тепло аж проситься в душу — тим щиріше, що вікна геть позамуровувало. — Тютюнник Григорій, “Вир”