1. Який здійснюється не за власною волею, а під тиском обставин або втручанням ззовні; вимушений.
2. (У граматиці) Про дієсловну форму, що виражає обов’язковість, необхідність виконання дії; обов’язковий спосіб.
примушений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вони поспішали наперед, а він примушений бував іти позаду: або з Володимиром, або із старими Шмідтами — генералом та генеральшею та їх компаньйонкою. З генералом ходити бувало й не важко, бо він ішов і ступав поволі та оповідав сам охоче що-небудь із свого життя.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
З його бiганини, звичайно, нiчого не вийшло (не допомiг навiть пан «справник»), i кравець примушений був, продавши своє майно (козу й курку з пiвнем), повести свого первака до мiсцевої гiмназiї. I привiв кравець свого первака до мiсцевої гiмназiї й благословив його приблизно такими словами: — Так от що, дорогий мiй сину!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Я… зустрiв свойого бурбона i примушений був… Ну, словом, я вже вiльний.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: прикментик () |