Словник Української Мови
Буква
1. Рідкісна назва для щільного, густого лісу або хащів, що утворюють важкопрохідні зарості.
2. (діал.) Міцно збита, ущільнена маса чогось, зокрема снігу.
3. (спец.) Інструмент або пристрій для ущільнення (утрамбовування) ґрунту, будівельних сумішей тощо.
Вогонь Купала 27~²ÒÐÀƲ Упали з аркових щілин на мої очі, руки, плечі мільйони сонць, оправлених в щільник з квадратів, сегментів, трапецій. Мільйони сонць — від радісно0палких, жовтогарячих і червоних до лагідних, до блідо0голубих, до ніжної прозорості півтонів. — Ігор Калинець, “Iгор Калинець. Поезiя”