Словник Української Мови
Буква
1. У спосіб, що характеризується тісним взаємним розташуванням частин, елементів чогось, без значних проміжків; густо, тісно.
2. Міцно, добре, так що важко роз’єднати, розсунути; герметично.
3. Повно, насичено, без вільних місць або проміжків у часі.
4. Інтенсивно, наполегливо, з повною віддачею (про діяльність, роботу).
Тепер цього немає — все щільно забудовано, і велетенські монструозні котеджі «нових українців» проковтнули пейзаж. Спаплюжено і маленький затишний скверик у центрі Чернігова біля будинку колишнього земства. — Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Підвели його щільно дверцятами до дверцят і перевантажують. А так як вони все-таки не могли підігнати машину до машини дуже щільно — заважають cхідці, та й одна машина стоїть бокаса, — то зблизька видно, що саме вони перевантажують. — Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”
Саме проходила колона так званих «неповнолітніх правопорушників», повертаючись з прогулянки, як розвантажували машину Тут машина теж підійшла щільно до якоїсь брами, але не на стільки щільно, як там, на площі, бо тут не було чужих, тут були всі «свої». Неповнолітні обступили машину, й ніхто їх не проганяв. — Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”