Тлумачення із “Словника української мови”* ШАРХ, ШАРХ-Ш А РХ , виг. Звуконаслідування , що вживається на означення короткого шарудливого звуку від тертя , човгання і т. ін. Оркестр грає марш , я чую потужні звуки труб і дружний тупіт ніг : шарх-шарх , шарх-шарх … ( Кол ., На фронті .., 1959, 29); – Виклепав [ Оверко ] косу , помантачив .. І поніс , брате , наскрізь через усі гони – шарх! шарх!.. ( Головко , І, 1957, 226).
Древослів
Словник Української Мови