Органічна сполука, що містить одну азогрупу –N=N–, яка з’єднує два ароматичні радикали; основа азобарвників.
моноазосполука
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Органічна сполука, що містить одну азогрупу –N=N–, яка з’єднує два ароматичні радикали; основа азобарвників.
Відсутні