Значення
-
(історичне) Легковажний, залицяльний, часто немолодий чоловік, галант; назва походить від імені персонажа-залицяльника Селадона з пасторального роману Оноре д’Юрфе «Астрея» (1607–1627).
-
(мистецтво) Світло-зелений, блідо-зелений з сіруватим або блакитнуватим відтінком колір, характерний для давньої китайської та корейської кераміки.
-
(мистецтво) Тип давньої китайської кераміки, вкритої прозорою глазур’ю світло-зеленого кольору, що нагадує колір нефриту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
р. селадону, д. селадонові, з. селадон, о. селадоном, м. селадоні, к. селадоне
Походження слова (Етимологія)
Слово «селадон» походить від імені Селадон, героя французького пасторального роману XVII століття «Астрея» (автор — Оноре д’Юрфе). Цей персонаж став символом зворушливого, ніжного залицяльника. У переносному значенні «селадон» — це чоловік, який надмірно галантно та сентиментально доглядає за жінками, часто з відтінком іронії. Також слово може позначати блідо-зелений колір, який нагадує відтінок китайської кераміки селадон.