самозбуджуваний
[sɑmozbudʒuʋɑnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(про систему, пристрій) Здатний до самозбудження — генерування коливань або струму без зовнішнього джерела збудження, за рахунок внутрішніх процесів і наявних ресурсів.
-
(перен., про стан, процес) Такий, що здатний самостійно виникати, підтримувати себе або посилюватися завдяки внутрішнім механізмам, без постійного зовнішнього впливу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозбуджуваний, р. самозбуджуваного, д. самозбуджуваному, з. самозбуджуваного, о. самозбуджуваним, м. самозбуджуванім