1. (про систему, пристрій) Здатний до самозбудження — генерування коливань або струму без зовнішнього джерела збудження, за рахунок внутрішніх процесів і наявних ресурсів.
2. (перен., про стан, процес) Такий, що здатний самостійно виникати, підтримувати себе або посилюватися завдяки внутрішнім механізмам, без постійного зовнішнього впливу.