Значення
-
(у техніці) Явище, при якому електрична машина збуджується власним струмом, що виникає внаслідок залишкового магнетизму її сердечника.
-
(у психології, педагогіці) Процес внутрішньої мобілізації, стимулювання власної активності, емоційного підйому або інтересу за допомогою вольових зусиль, уявлення, позитивного настрою тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозбудження, р. самозбудження, д. самозбудженню, з. самозбудження, о. самозбудженням, м. самозбудженні, к. самозбудження