самозбудний
[sɑmozbudnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(про систему, пристрій) Такий, що здатний до самозбудження — автоматичного виникнення коливань або струму в електричному колі без зовнішнього впливу після початкового імпульсу.
-
(перен., про явище, процес) Такий, що виникає та підтримується власними внутрішніми силами, механізмами або джерелами енергії, без постійного зовнішнього стимулювання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозбудний, р. самозбудного, д. самозбудному, з. самозбудного, о. самозбудним, м. самозбуднім