самозахват

[sɑmozɑxʋɑt] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Самовільне заволодіння земельною ділянкою, будівлею, приміщенням або іншим майном, що не перебуває у власності захопника, без належних правових підстав або дозволу.

  2. Процес або факт незаконного встановлення контролю над територією, ресурсами або владою однією стороною без міжнародного визнання або порушенням прав інших.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самозахват, р. самозахвату, д. самозахватові, з. самозахват, о. самозахватом, м. самозахваті, к. самозахвате

Більше записів