Значення
-
Філософська та етична категорія, що означає внутрішню, незалежну від зовнішніх цілей чи практичної корисності, цінність явища, предмета, особистості або процесу; цінність у собі й для себе.
-
Властивість чого-небудь (наприклад, мистецтва, знання, моральної дії) бути цінним не як засіб для досягнення іншої мети, а через власну сутність і внутрішнє значення.
-
У психології та педагогіці — почуття власної гідності, усвідомлення особистої цінності незалежно від зовнішніх оцінок чи досягнень; прагнення розглядати себе як самоціль.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоцінність, р. самоцінності, д. самоцінності, з. самоцінність, о. самоцінністю, м. самоцінності, к. самоцінносте