1. Мета, яка є цінною сама по собі, а не засобом для досягнення іншої мети; кінцева, найвища мета.
2. (У філософії) Поняття в етиці, що означає вищу, абсолютну цінність, яка є підставою моральних вимог і не потребує подальшого обґрунтування.
самоціль
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: іменник (однина) |