самосинхронізуючий
[sɑmosɪnxronizujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який має властивість автоматично підтримувати синхронність (узгодженість у часі) роботи своїх компонентів або процесів без зовнішнього керуючого сигналу.
-
У техніці зв’язку та обчислювальній техніці — про код або систему, які забезпечують виділення тактової частоти (синхросигналу) безпосередньо з отриманого потоку даних, що дозволяє приймачу правильно розпізнавати інформацію.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самосинхронізуючий, р. самосинхронізуючого, д. самосинхронізуючому, з. самосинхронізуючого, о. самосинхронізуючим, м. самосинхронізуючім