1. (техн.) Автоматичне підтримання синхронності (узгодженості у часі) роботи двох або більше пов’язаних систем, процесів або пристроїв без зовнішнього керуючого впливу, завдяки внутрішнім властивостям самої системи.
2. (інформ., телеком.) Властивість коду або протоколу передачі даних, що дозволяє приймальнику точно визначати межі бітів, символів або кадрів у потоці даних без передачі окремих синхронізуючих сигналів, використовуючи лише властивості самого кодуваного сигналу.
3. (біол., соц.) Спонтанне узгодження дій або ритмів у групі живих істот (наприклад, світіння світлячків, махання крил у птахів у зграї) внаслідок локальних взаємодій без централізованого керування.