Значення
-
(техн.) Автоматичне підтримання синхронності (узгодженості у часі) роботи двох або більше пов’язаних систем, процесів або пристроїв без зовнішнього керуючого впливу, завдяки внутрішнім властивостям самої системи.
-
(інформ., телеком.) Властивість коду або протоколу передачі даних, що дозволяє приймальнику точно визначати межі бітів, символів або кадрів у потоці даних без передачі окремих синхронізуючих сигналів, використовуючи лише властивості самого кодуваного сигналу.
-
(біол., соц.) Спонтанне узгодження дій або ритмів у групі живих істот (наприклад, світіння світлячків, махання крил у птахів у зграї) внаслідок локальних взаємодій без централізованого керування.
Правопис та відмінювання
н. самосинхронізація, р. самосинхронізації, д. самосинхронізації, з. самосинхронізацію, о. самосинхронізацією, м. самосинхронізації, к. самосинхронізаціє