саморозкривний
[sɑmorozkrɪʋnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який розкриває себе, свою сутність або наміри без зовнішнього втручання, спонтанно або внаслідок власної природи.
-
У криміналістиці та юриспруденції: такий, що містить інформацію або докази, які безпосередньо та очевидно свідчать про вину, провину або істинну суть особи чи події, не вимагаючи для їх виявлення додаткових розслідувань або експертиз.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. саморозкривний, р. саморозкривного, д. саморозкривному, з. саморозкривного, о. саморозкривним, м. саморозкривнім