Значення
-
Процес або дія, при якій різьбове з’єднання (гвинт, болт, гайка тощо) втрачає міцність і поступово вивільняється під впливом вібрацій, коливань або циклічних навантажень без зовнішнього втручання.
-
У техніці та машинобудуванні — небажане явище самовільного послаблення кріплення, що може призвести до відмов у роботі механізмів; для запобігання використовують контргайки, пружинні шайби, фіксувальні лаки тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. саморозгвинчування, р. саморозгвинчування, д. саморозгвинчуванню, з. саморозгвинчування, о. саморозгвинчуванням, м. саморозгвинчуванні, к. саморозгвинчування