самопригнічування

Свідме або несвідме придушення власних почуттів, бажань, потреб, думок або природних проявів особистості, що призводить до їх заборони або обмеження.

В психології — захисний механізм психіки, спрямований на усунення зі свідомості неприйнятних, тривожних або заборонених (з точки зору суб’єкта) переживань, імпульсів або інформації шляхом їх внутрішнього блокування.

В соціальному контексті — добровільне обмеження себе, своєї свободи, прав або можливостей під тиском зовнішніх обставин, норм або очікувань.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |