Значення
-
Свідме або несвідме придушення власних почуттів, бажань, потреб, думок або природних проявів особистості, що призводить до їх заборони або обмеження.
-
В психології — захисний механізм психіки, спрямований на усунення зі свідомості неприйнятних, тривожних або заборонених (з точки зору суб’єкта) переживань, імпульсів або інформації шляхом їх внутрішнього блокування.
-
В соціальному контексті — добровільне обмеження себе, своєї свободи, прав або можливостей під тиском зовнішніх обставин, норм або очікувань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самопригнічування, р. самопригнічування, д. самопригнічуванню, з. самопригнічування, о. самопригнічуванням, м. самопригнічуванні, к. самопригнічування