самопокарання

1. Дія за значенням «самокаратися»; покарання, яке людина застосовує сама до себе за вчинки, що суперечать її моральним принципам або переконанням.

2. У психології та релігії — свідоме заподіяння собі фізичних або моральних страждань як форма каяття, спокутування провини або самодисципліни.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |