Словник Української Мови
Буква
1. Розмовне скорочення від “попадя” — дружина православного священика.
2. Розмовне, часто іронічне або зневажливе позначення православного священика.
3. У переносному значенні, розмовне: людина, яка поводиться наче вища за інших, вдає з себе важливу персону.
Приклад 1:
Вірші, дотепи, анекдоти… Це був рік, коли до Києва приїздив Жорж Помпіду, і , імпровізуючи, раптом «видав» експромт, відбиваючи рукою примхливий ритм і лукаво поблискуючи очима: А хто любить попа, попа, А я люблю Пом-пі-ду, Я до попа пішлю хлопа, До Пом-пі-ду сам пі-ду. Через багато років потому, коли вже Лукаша не було серед живих, ми з Вірою під час зустрічі дуже виразно пригадали цю прогулянку, і виявилося, що Лукашів експромт в обох закарбувався в пам’яті.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
— В Бієвцях мене знають: я варила обід у попа, як він видавав заміж дочку. Я там у поповому дворі частувала всю громаду.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 3:
Я до попа та до сусіди, Привів попа, та не застав — Вона вже вмерла. Нема й сліду Моєї Ганни.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”