Словник Української Мови
Буква
1. Послідовник православ’я — християнської конфесії, що визнає догмати перших семи Вселенських соборів, має власну ієрархію та обрядовість, поширену переважно в Східній Європі, на Балканах та в деяких інших регіонах.
2. Той, хто належить до православної церкви або сповідує православну віру; правовірний християнин східного обряду.
Приклад 1:
Її дід був Липа, православний міщанин, а вже батько став Липським і досяг високого чину каштеляна, засідав у сенаті у Варшаві й загинув у битві під Батогом. Загинув уже католиком, і пані Софія Липська була запекла католичка, жорстока й зла, помщалася за батька на власних хлопах, немало їх було засічено на конюшні батогами, немало згноєно в темних льохах-ямах.
— Франко Іван, “Мойсей”