послідовник

1. Той, хто наслідує когось, продовжує чиюсь справу, дотримується чиїхось поглядів, ідей або вчень.

2. Прибічник, адепт певної релігійної, філософської чи суспільної течії, вчення.

3. (у математиці) Елемент, який безпосередньо слідує за іншим елементом у впорядкованій множині.

Приклади вживання

Приклад 1:
Зміст пісні дає відповідь не тільки на те, чому Сковорода відмовився від духовної та світської кар’єри, а й на те, чому він виступив як послідовник етико-гуманіс-Тйчних принципів вітчизняного просвітництва. Ця риса характеризує своєрідність етико-гуманістичної концепції, яка всебічно розвивалась пясьменником-філософом у більшості літературних та філософських творів.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |