самоперемагнічуваний
[sɑmopɛrɛmɑɦnit͡ʃuʋɑnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(фіз.) Про матеріал або пристрій, здатний набувати залишкової намагніченості після дії зовнішнього магнітного поля та зберігати її без постійного підмагнічування; що має властивість самоперемагнічування.
-
(перен., рідк.) Про явище, процес або систему, здатні до самопідтримки, самозбудження або автономного існування за рахунок внутрішніх ресурсів або механізмів зворотного зв’язку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоперемагнічуваний, р. самоперемагнічуваного, д. самоперемагнічуваному, з. самоперемагнічуваного, о. самоперемагнічуваним, м. самоперемагнічуванім