самоозброєння

1. Процес добування, виготовлення чи накопичення зброї окремою особою або групою осіб самостійно, без санкції чи контролю з боку державних органів.

2. Набуття особистого чи колективного військового потенціалу (зброї, боєприпасів, навичок) з метою самозахисту, опору чи ведення бойових дій.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |