самоосадний
[sɑmoosɑdnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(у геології та гідрології) Такий, що осідає, відкладається внаслідок власної ваги або гравітації без зовнішнього впливу, що ущільнює; автохтонний.
-
(у техніці, зокрема про матеріали) Такий, що має здатність рівномірно та щільно осідати, ущільнюватися під власною вагою без додаткової механічної обробки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоосадний, р. самоосадного, д. самоосадному, з. самоосадного, о. самоосадним, м. самоосаднім