Значення
-
Психологічний стан або процес, при якому людина звинувачує саму себе у вчинках, подіях чи недоліках, часто надмірно або необґрунтовано, що може супроводжуватися почуттям провини, сорому та зниженої самооцінки.
-
У правовому контексті — добровільне визнання власної вини у скоєному правопорушенні або злочині, що може бути обставиною, яка пом’якшує відповідальність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самообвинувачування, р. самообвинувачування, д. самообвинувачуванню, з. самообвинувачування, о. самообвинувачуванням, м. самообвинувачуванні, к. самообвинувачування