Значення
-
Психологічний стан або дія, спрямована на самого себе, коли людина звинувачує себе у вчинених помилках, невдачах або негативних подіях, часто надмірно або необґрунтовано.
-
У психіатрії та психології — симптом деяких розладів (наприклад, депресії), що проявляється у нав’язливих ідеях власної провини, гріховності або недосконалості.
-
Процес або акт публічного або внутрішнього звинувачення себе в чомусь, визнання своєї провини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самообвинувачення, р. самообвинувачення, д. самообвинуваченню, з. самообвинувачення, о. самообвинуваченням, м. самообвинуваченні, к. самообвинувачення