самообвинувачення

1. Психологічний стан або дія, спрямована на самого себе, коли людина звинувачує себе у вчинених помилках, невдачах або негативних подіях, часто надмірно або необґрунтовано.

2. У психіатрії та психології — симптом деяких розладів (наприклад, депресії), що проявляється у нав’язливих ідеях власної провини, гріховності або недосконалості.

3. Процес або акт публічного або внутрішнього звинувачення себе в чомусь, визнання своєї провини.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |