1. (геол.) Стихійне обвалення гірських порід або ґрунту, що відбувається без зовнішніх механічних впливів, переважно внаслідок дії сили тяжіння, вивітрювання, розмивання, внутрішніх напружень тощо.
2. (перен.) Процес внутрішнього розпаду, руйнування системи, структури чи організації внаслідок власних суперечностей, недоліків або кризових явищ.