Значення
-
(геол.) Стихійне обвалення гірських порід або ґрунту, що відбувається без зовнішніх механічних впливів, переважно внаслідок дії сили тяжіння, вивітрювання, розмивання, внутрішніх напружень тощо.
-
(перен.) Процес внутрішнього розпаду, руйнування системи, структури чи організації внаслідок власних суперечностей, недоліків або кризових явищ.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самообвалення, р. самообвалення, д. самообваленню, з. самообвалення, о. самообваленням, м. самообваленні, к. самообвалення