самообвалювання

[sɑmoobʋɑljuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Процес або явище самовільного обвалення, руйнування чогось без зовнішнього втручання, зазвичай внаслідок втрати стійкості, рівноваги або внутрішніх деструктивних процесів (наприклад, про самообвалювання гірських порід, конструкцій).

  2. Переносно: саморозпад, самоліквідація системи, організації або явища внаслідок накопичення внутрішніх суперечностей, кризи, без прямого зовнішнього впливу.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самообвалювання, р. самообвалювання, д. самообвалюванню, з. самообвалювання, о. самообвалюванням, м. самообвалюванні, к. самообвалювання

Більше записів