самонеплідний
[sɑmonɛplidnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(про рослини) Такий, що не здатний до самозапилення й потребує запилення пилком інших рослин того самого виду для утворення плодів та насіння.
-
(у більш широкому сенсі) Нездатний до самозапліднення або самовідтворення; такий, що для продовження роду потребує участі іншого генетично відмінного індивіда.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самонеплідний, р. самонеплідного, д. самонеплідному, з. самонеплідного, о. самонеплідним, м. самонепліднім