Значення
-
Внутрішній зміст, сутність, ідея чого-небудь; логічне обґрунтування, розумна основа, мета.
-
Значення, зміст слова, вислову, тексту.
-
Розуміння, усвідомлення чого-небудь; здоровий глузд, розсудливість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сенс, р. сенсу, д. сенсові, з. сенс, о. сенсом, м. сенсі, к. сенсе
Походження слова (Етимологія)
Слово «сенс» походить з польської мови (пол. sens), а туди потрапило з латинської, де sensus означало «почуття, свідомість, розум, значення, зміст, думка». Це слово пов’язане з латинським дієсловом sentio — «відчуваю, розумію, думаю». Можливо, воно споріднене з давньоверхньонімецьким sinan («іти, прагнути; думати») та sin («дух, сенс»), а також з готським sandjan («посилати») і литовським sintėti («вирішувати, думати, міркувати»). Таким чином, «сенс» — це запозичене слово, яке в українській мові означає «значення, зміст, розумна підстава».