Значення
-
Властивість або стан людини, яка схильна до самонавіювання, тобто до створення у власній свідомості певних уявлень, відчуттів або переконань, що не мають об’єктивних підстав у реальності, але сприймаються нею як істинні.
-
Психічний стан, що виникає внаслідок самовнушення, коли індивідуум непідтверджені або хибні ідеї сприймає як реальність, часто супроводжується відповідними емоційними та фізіологічними реакціями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самонавіяність, р. самонавіяності, д. самонавіяності, з. самонавіяність, о. самонавіяністю, м. самонавіяності, к. самонавіяносте