1. (філософія, психологія) Стан внутрішнього задоволення, насолоди від самого себе, власних думок, почуттів або існування, що не залежить від зовнішніх стимулів; самозадоволення.
2. (переносне значення) Надмірне захоплення власними переживаннями, почуттями або станом, що може набувати форми егоцентризму або духовного егоїзму.