Значення
-
(філософія, психологія) Стан внутрішнього задоволення, насолоди від самого себе, власних думок, почуттів або існування, що не залежить від зовнішніх стимулів; самозадоволення.
-
(переносне значення) Надмірне захоплення власними переживаннями, почуттями або станом, що може набувати форми егоцентризму або духовного егоїзму.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самонасолода, р. самонасолоди, д. самонасолоді, з. самонасолоду, о. самонасолодою, м. самонасолоді, к. самонасолодо