Значення
-
Непотрібне, надмірне хвастощі власними успіхами, перевагами або якостями; самовихваляння.
-
(у літературі) Риторичний прийом, коли автор або персонаж відкрито вихваляє сам себе, часто з метою іронії, сарказму або створення комічного ефекту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самохвальба, р. самохвальби, д. самохвальбі, з. самохвальбу, о. самохвальбою, м. самохвальбі, к. самохвальбо