1. Непотрібне, надмірне хвастощі власними успіхами, перевагами або якостями; самовихваляння.
2. (у літературі) Риторичний прийом, коли автор або персонаж відкрито вихваляє сам себе, часто з метою іронії, сарказму або створення комічного ефекту.
самохвальба
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: іменник (однина) |