самокерований
[sɑmokɛroʋɑnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Такий, що має здатність керувати власною діяльністю, функціонуванням або розвитком без зовнішнього контролю, на основі внутрішніх механізмів, програм або принципів (про системи, організації, процеси).
-
Такий, що здійснює самокерування; автономний, самостійний у прийнятті рішень та організації власної роботи (про колективи, групи, індивідів).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самокерований, р. самокерованого, д. самокерованому, з. самокерованого, о. самокерованим, м. самокерованім