самогартівний
[sɑmoɦɑrtiʋnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(техн.) Такий, що здатний самозайматися, самозаймистий, самозаймивий — про матеріали, які при певних умовах (наприклад, нагріванні) можуть спалахувати або горіти без зовнішнього джерела вогню.
-
(перен., рідк.) Такий, що викликає сильне внутрішнє збудження, запал, емоційне горіння; саморозпалювальний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самогартівний, р. самогартівного, д. самогартівному, з. самогартівного, о. самогартівним, м. самогартівнім