самозаймистий

1. (про речовину) здатний до самозаймання, що може займатися без зовнішнього джерела вогню за певних умов (наприклад, при контакті з повітрям або внаслідок хімічної реакції).

2. (перен., про людину або явище) такий, що виявляє здатність до спонтанної, енергійної активності, ініціативи або емоційного спалаху без зовнішнього впливу.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: прикментик () |