самозаймистий
[sɑmozɑjmɪstɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(про речовину) здатний до самозаймання, що може займатися без зовнішнього джерела вогню за певних умов (наприклад, при контакті з повітрям або внаслідок хімічної реакції).
-
(перен., про людину або явище) такий, що виявляє здатність до спонтанної, енергійної активності, ініціативи або емоційного спалаху без зовнішнього впливу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозаймистий, р. самозаймистого, д. самозаймистому, з. самозаймистого, о. самозаймистим, м. самозаймистім